37.3. В якій послідовності слід надавати допомогу постраждалому:
Питання без зображення
Це екзаменаційне питання з ПДР України стосується безпеки дорожнього руху в частині дій водія після ДТП та надання домедичної допомоги. На теоретичний іспит виносять не лише «механіку» правил дорожнього руху, а й базову логіку порятунку життя, адже саме водій часто стає першим, хто може вплинути на наслідки аварії до приїзду медиків.
Питання перевіряє розуміння обов’язків водія у разі дорожньо-транспортної пригоди згідно з правилами дорожнього руху, зокрема зміст пункту 2.10 ПДР (вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги, викликати екстрені служби), а також загальні принципи першочергових дій при критичних станах. Логіка послідовності базується на тому, що найшвидше призводить до смерті: масивна кровотеча може стати фатальною за лічені хвилини, тому її зупиняють першою; далі відновлюють прохідність дихальних шляхів, бо без цього повітря не потрапить у легені; і лише після цього забезпечують адекватне дихання та оцінюють, чи потрібна вентиляція.
Аналіз варіантів відповідей у цьому екзаменаційному питанні зводиться до пріоритетів невідкладної допомоги. Послідовності, де спочатку намагаються «займатися диханням» або відкривати дихальні шляхи, а масивну кровотечу залишають на потім, є хибними: при активній крововтраті навіть правильно виконані дії з диханням не дадуть ефекту, бо організм швидко втрачає об’єм крові, що переносить кисень. Правильний варіант відображає практичний принцип: спочатку припинити критичну втрату крові (те, що найшвидше вбиває), потім забезпечити прохідність дихальних шляхів і лише тоді переходити до оцінки та підтримки дихання.
Пункт 1.10 (термін «Дорожньо-транспортна пригода»)
Дорожньо-транспортна пригода — подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдано матеріальних збитків.
Коротке пояснення застосування пункту: питання стосується ситуації ДТП, у межах якої на водія покладаються обов’язки щодо надання домедичної допомоги потерпілим.
Пункт 2.10 (Обов’язки водія у разі причетності до ДТП)
У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов’язаний, зокрема: вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та повідомити поліцію; а в разі неможливості викликати екстрену медичну допомогу або за відсутності такої можливості — вжити заходів щодо доставлення потерпілих до найближчого закладу охорони здоров’я.
Коротке пояснення застосування пункту: цим пунктом ПДР перевіряється сам обов’язок водія надати домедичну допомогу (і забезпечити її залучення/доставлення), а порядок (черговість) виконання домедичних заходів у тесті перевіряється як елемент знань із домедичної допомоги, що застосовується при виконанні вимоги ПДР «надати домедичну допомогу».
Тобто, правильна відповідь - "Зупинка масивної кровотечі – відновлення прохідності дихальних шляхів – забезпечення адекватного дихання.", з огляду на те, що за визначенням ПДР водій у разі ДТП зобов’язаний вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, а першочерговими діями домедичної допомоги є усунення станів, що найшвидше призводять до смерті (насамперед масивна кровотеча), після чого забезпечують прохідність дихальних шляхів і адекватне дихання.
Під час надання домедичної допомоги в ДТП важливо діяти в чіткій послідовності, щоб спочатку усунути ті загрози, які можуть убити людину за лічені хвилини. Саме тому в навчальних матеріалах і в інструкціях з домедичної допомоги для водіїв пріоритет надається негайному припиненню критичних станів, які найшвидше призводять до смерті.
Першою дією має бути зупинка масивної кровотечі. Якщо ушкоджена велика судина, постраждалий може втратити критичний об’єм крові дуже швидко. У такій ситуації органи перестають отримувати кисень не тому, що людина не дихає, а тому, що крові, яка переносить кисень, стає недостатньо. Практично це означає: поки кров активно витікає, будь-які подальші дії дають значно менший шанс на виживання. Тому спочатку застосовують найшвидші способи зупинки крові (прямий тиск, туга пов’язка, джгут за потреби), бо це часто можна зробити за короткий час.
Після того, як масивну кровотечу взято під контроль, переходять до відновлення прохідності дихальних шляхів. У потерпілого дихальні шляхи можуть бути перекриті запалим язиком у непритомному стані, блювотними масами або сторонніми предметами. Навіть якщо кровотечу вже зупинено, без відкритих дихальних шляхів повітря не потрапить у легені, а отже допомога не буде ефективною. Тому наступний крок — забезпечити, щоб дихальні шляхи були вільні.
Лише після цього забезпечують адекватне дихання, тобто перевіряють, чи постраждалий дихає нормально, і за потреби виконують дії для підтримки дихання. Логіка проста: штучне дихання має сенс тоді, коли кров уже не втрачається критично і повітрю нічого не заважає потрапляти в легені. Інакше час витрачається на процедури, які не усувають головної негайної загрози.
Отже, вірна відповідь - "Зупинка масивної кровотечі – відновлення прохідності дихальних шляхів – забезпечення адекватного дихання.", оскільки спочатку потрібно припинити найбільш швидку смертельну загрозу (велику крововтрату), потім відкрити дихальні шляхи і лише після цього оцінювати та підтримувати дихання.