35.3. Зменшення гальмового шляху транспортного засобу досягається:
Питання без зображення
Це екзаменаційне питання з ПДР України стосується безпечного керування автомобілем під час уповільнення та зупинки. На дорозі вирішальним є не лише факт натискання на гальма, а й збереження зчеплення шин із покриттям: від цього залежить довжина гальмівного шляху, ризик заносу та можливість об’їхати перешкоду. Саме тому тема ефективного гальмування є ключовою для підготовки до теоретичного іспиту та щоденної безпеки руху.
Запитання перевіряє розуміння терміна «гальмівний шлях» із пункту 1.10 правил дорожнього руху та практичної логіки екстреного гальмування. Сенс у тому, що максимальне уповільнення досягається на межі зчеплення: коли колеса ще обертаються, але майже готові до блокування. Переривчасте натискання на педаль гальма допомагає утримувати цей режим, не допускаючи тривалого ковзання, і фактично імітує роботу ABS на автомобілях без антиблокувальної системи.
Варіант із гальмуванням «юзом» (блокуванням коліс) зазвичай погіршує результат: при ковзанні зчеплення з дорогою зменшується, керованість різко падає, а гальмівний шлях часто збільшується, особливо на мокрому чи слизькому покритті. Натомість гальмування на межі блокування з переривчастим натисканням дозволяє використати максимальне доступне зчеплення й одночасно зберегти контроль над напрямком руху, що прямо відповідає ідеї ПДР України щодо безпечного зменшення швидкості у небезпеці (зокрема за змістом пункту 12.3).
Пункт 1.10 (термін «Гальмівний шлях»)
Гальмівний шлях — відстань, що проходить транспортний засіб під час екстреного гальмування з початку впливу на орган керування гальмівною системою (педаль, рукоятку) до місця його зупинки.
Це питання перевіряє розуміння того, що «гальмівний шлях» стосується саме фази екстреного гальмування після початку натискання на орган керування гальмами, а отже — залежить від ефективності гальмування (зокрема від недопущення тривалого блокування коліс і втрати зчеплення).
Пункт 1.10 (термін «Зупинний шлях»)
Зупинний шлях — відстань, яку проходить транспортний засіб з моменту виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, до місця його зупинки.
Питання опосередковано пов’язане і з цим терміном: щоб зупинитися у межах зупинного шляху, водій має забезпечити максимально ефективне уповільнення саме на ділянці «гальмівного шляху» (без зайвого ковзання/«юзу»).
Пункт 12.3
У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.
Цим пунктом ПДР закріплено обов’язок водія негайно зменшувати швидкість аж до зупинки. Екзаменаційне питання фактично перевіряє практичне розуміння того, яким способом досягати найбільш ефективного уповільнення (мінімізації гальмівного шляху) під час екстреного гальмування — шляхом гальмування на межі блокування коліс.
Тобто, правильна відповідь - "Гальмуванням на межі блокування способом переривчастого натискання на педаль гальма.", з огляду на те, що за визначенням ПДР гальмівний шлях — це відстань під час екстреного гальмування від початку натискання на гальма до зупинки, а водій за ПДР зобов’язаний у разі небезпеки негайно зменшити швидкість аж до зупинки, тому застосовують спосіб, що забезпечує максимально ефективне уповільнення без тривалого блокування коліс.
Гальмовий (гальмівний) шлях у ПДР визначають як відстань, яку проходить транспортний засіб під час екстреного гальмування від моменту натискання на педаль (або інший орган керування гальмами) до повної зупинки. Тобто нас цікавить не «як сильно натиснути», а як отримати найбільше уповільнення на наявному покритті й при цьому не втратити керованість.
Під час гальмування уповільнення виникає завдяки силі тертя між шинами та дорогою. Але ця сила має межу: вона обмежена зчепленням коліс із покриттям. Якщо натиснути на педаль надмірно і перевищити можливості зчеплення, колеса блокуються й починають ковзати (виникає юз). У такому режимі шина вже не «чіпляється» за дорогу як під час кочення, а ковзає по ній, через що зчеплення погіршується, автомобіль стає менш стійким і, як правило, зупиняється довше, особливо на слизькій поверхні. Додатково погіршується керованість: із заблокованими колесами складніше зберегти потрібний напрямок руху та уникнути перешкоди.
Найкоротший гальмовий шлях досягається тоді, коли колеса ще обертаються, але вже працюють на межі зчеплення, тобто майже переходять у блокування. Це і є «гальмування на межі блокування»: водій швидко збільшує гальмівне зусилля, відчуває початок юзу (або його ознаки) і відразу зменшує натискання, після чого знову натискає. Таке переривчасте натискання фактично підтримує колеса в режимі максимального можливого зчеплення, не даючи їм довго ковзати. Простий приклад: на мокрому асфальті при «затиснутій» педалі автомобіль може піти юзом і ковзати далі, а при переривчастому натисканні колеса відновлюють обертання, і гальмування стає ефективнішим та контрольованішим.
Саме тому варіант «просто натиснути до упору» не є універсальним способом скоротити шлях: якщо це призводить до блокування коліс, гальмівний шлях збільшується і зростає ризик заносу. Натомість переривчасте гальмування на межі блокування дозволяє використати максимум зчеплення і уникнути тривалого ковзання, що і скорочує відстань до зупинки (у автомобілях без ABS саме так водій імітує роботу системи, яка автоматично не допускає блокування).
Отже, вірна відповідь - "Гальмуванням на межі блокування способом переривчастого натискання на педаль гальма.", оскільки найменший гальмовий шлях досягається при максимальному зчепленні шин з дорогою без блокування коліс, а переривчасте натискання утримує гальмування на цій межі та не допускає руху юзом.