35.4. Під час руху в умовах поганої видимості потрібно вибирати швидкість, виходячи з того, що зупинний шлях має бути:
Питання без зображення
Це екзаменаційне питання з ПДР України про безпечний вибір швидкості в умовах поганої або недостатньої видимості (туман, дощ, снігопад, сутінки, темна пора доби). Його суть напряму пов’язана з безпекою дорожнього руху: водій має їхати так, щоб у разі раптової перешкоди (зупинене авто, пішохід, поворот, звуження) встигнути повністю зупинитися на тій ділянці дороги, яку реально бачить попереду.
Питання перевіряє знання розділу ПДР про швидкість руху, насамперед вимоги пунктів 12.1 і 12.2, а також розуміння термінів із розділу 1.10 (видимість у напрямку руху, недостатня видимість, гальмівний/зупинний шлях). Ключове правило для теоретичного іспиту просте: швидкість підбирають так, щоб водій міг зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, тобто зупинний шлях не повинен «виходити» за ту відстань, на якій розпізнаються елементи дороги та учасники руху.
Варіант, де зупинний шлях допускається більшим за відстань видимості, є небезпечним: тоді водій фактично «їде швидше, ніж бачить», і навіть екстрене гальмування не гарантує зупинку перед перешкодою. Правильним є підхід, коли зупинний шлях менший за відстань видимості, адже він враховує не лише гальмування, а й час реакції, стан покриття та технічний стан авто. На практиці це означає завчасно знижувати швидкість у складних умовах, щоб зберегти контроль і мати запас дистанції для повної безпечної зупинки.
Пункт 12.2
У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.
Пояснення застосування: цей пункт прямо встановлює критерій вибору швидкості за поганої/недостатньої видимості — можливість повної зупинки в межах відстані, яку водій реально бачить попереду, тобто зупинний шлях має бути меншим за відстань видимості.
Пункт 12.1
Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Пояснення застосування: пункт закріплює загальний обов’язок добирати безпечну швидкість з урахуванням умов руху (зокрема видимості), щоб зберігати контроль та мати змогу діяти безпечно.
Пункт 1.10 (термін «Видимість у напрямку руху»)
Видимість у напрямку руху — максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпечного маневру.
Пункт 1.10 (термін «Недостатня видимість»)
Недостатня видимість — видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо.
Пункт 1.10 (термін «Гальмівний шлях»)
Гальмівний шлях — відстань, що проходить транспортний засіб з моменту початку гальмування до місця його зупинки.
Тобто, правильна відповідь - "Менше відстані видимості.", з огляду на те, що за визначенням ПДР швидкість за недостатньої видимості має забезпечувати зупинку транспортного засобу в межах видимості дороги (п. 12.2), а отже зупинний шлях не може перевищувати відстань, яку водій бачить у напрямку руху.
Коли водій рухається в умовах поганої видимості, він бачить дорогу на обмеженій відстані. У ПДР це описано як видимість у напрямку руху: максимальна дистанція, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі дороги та учасників руху, щоб безпечно керувати і правильно вибирати швидкість. Якщо ж видимість стає недостатньою (наприклад, у тумані, сильному дощі чи снігопаді), простору для реагування і маневру стає значно менше.
У такій ситуації ключовим орієнтиром є зупинний шлях. За визначенням ПДР, це відстань, яку транспортний засіб проходить від моменту початку дії на гальма (натискання педалі або рукоятки) і до повної зупинки. На практиці водій має розуміти, що до фактичної зупинки додається ще й час на усвідомлення небезпеки та початок дій, а також впливають стан покриття і технічний стан автомобіля. Усе це збільшує дистанцію, потрібну, щоб зупинитися.
Уявімо рух у тумані, коли попереду можна впевнено розрізнити обстановку лише на 40–50 метрів. Якщо швидкість буде завеликою, автомобіль фізично не встигне зупинитися в межах цієї видимої ділянки, і перешкода (пішохід, зупинене авто, поворот дороги) буде помічена занадто пізно. Тому швидкість слід знижувати до такого рівня, щоб у разі небезпеки автомобіль повністю зупинився раніше, ніж закінчується видима водієві ділянка дороги.
Саме з цієї причини правило вибору швидкості в поганій видимості зводиться до простого контролю: водій повинен мати змогу зупинитися в межах того, що він реально бачить попереду. Якщо зупинний шлях довший за відстань видимості, це означає, що водій «їде швидше, ніж бачить», і безпека не забезпечена.
Отже, вірна відповідь - "Менше відстані видимості.", оскільки при поганій видимості швидкість потрібно обирати так, щоб автомобіль міг повністю зупинитися в межах видимої водієві ділянки дороги.