35.148. Відносно якої лінії дорожньої розмітки найбільш безпечно контролювати положення свого автомобіля при зустрічному роз’їзді в темний час доби?
Це екзаменаційне питання з ПДР України про безпеку під час руху в темну пору доби, коли зустрічні фари можуть засліплювати і водієві складніше утримувати стабільну траєкторію. У таких умовах важливо мати надійний візуальний орієнтир, який добре видно у світлі власних фар і який допомагає не зміщуватися в бік зустрічного потоку, зберігаючи безпечний інтервал.
На теоретичний іспит винесено знання розділу 34 «Дорожня розмітка» (горизонтальна розмітка, зокрема 1.2, що позначає край проїзної частини), а також загальних вимог правил дорожнього руху щодо руху праворуч (пункти 11.1 і 11.5) та дотримання інтервалів (пункт 13.1). Логіка проста: найнадійніше контролювати поперечне положення автомобіля відносно правої крайової лінії, бо вона зазвичай краще освітлюється ближнім світлом і дозволяє триматися правого боку проїзної частини без зайвого напруження зору.
Варіант із лівою крайовою лінією не підходить, бо орієнтація на лівий край підсвідомо «тягне» автомобіль до середини дороги, зменшуючи інтервал до зустрічних транспортних засобів. Орієнтування на лінію, що розділяє потоки протилежних напрямків, уночі також ризиковане: центральна розмітка може гірше читатися, а зустрічне світло відволікає і підвищує ймовірність засліплення. Натомість контроль по правій межі проїзної частини допомагає їхати прогнозовано, зменшує ризик виїзду до осьової та є найпрактичнішим рішенням для типових ситуацій зустрічного роз’їзду.
Пункт 34.1 — 34 «Дорожня розмітка», 1 «Горизонтальна розмітка», розмітка 1.2
Розмітка 1.2 — позначає край проїзної частини.
Цим пунктом перевіряється знання, що «права крайова лінія» (лінія краю проїзної частини) є спеціальною розміткою для орієнтування водія по межі проїзної частини, а отже саме відносно неї найраціональніше (і безпечніше вночі) контролювати своє поперечне положення в смузі/на проїзній частині.
Пункт 11.1
Кількість смуг руху для нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками, а за їх відсутності — самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними. При цьому на дорогах з двостороннім рухом водії повинні триматися правого боку проїзної частини.
Застосування до питання: під час зустрічного роз’їзду (особливо в темний час доби) вимога «триматися правого боку проїзної частини» логічно реалізується через візуальний контроль саме правої межі — лінії 1.2.
Пункт 11.5
На дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, водій повинен рухатися по можливості ближче до правого краю проїзної частини, крім випадків обгону, об’їзду, повороту ліворуч, розвороту, зупинки чи стоянки.
Застосування до питання: навіть коли рух відбувається не в крайній правій смузі (праві смуги зайняті), загальний принцип ПДР — «по можливості ближче до правого краю» (у межах своєї смуги та з безпечними інтервалами) — підказує орієнтуватися на праву лінію, а не на центральну/зустрічні фари.
Пункт 13.1
Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Застосування до питання: контроль положення авто відносно правої крайової лінії допомагає не «з’їжджати» до осьової/центральної частини дороги під час зустрічного роз’їзду та краще витримувати безпечний інтервал до зустрічних ТЗ.
Пункт 1.10 (термін «Проїзна частина»)
Проїзна частина — елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів.
Це визначення потрібне, щоб розуміти, що крайова лінія 1.2 позначає саме межу проїзної частини (а не, наприклад, узбіччя чи інший елемент дороги).
Тобто, правильна відповідь - "Відносно лінії, що позначає правий край проїжджої частини дороги.", з огляду на те, що за визначенням ПДР розмітка 1.2 позначає край проїзної частини, а ПДР зобов’язують водія триматися правого боку/по можливості ближче до правого краю та дотримувати безпечних інтервалів під час руху.
Під час зустрічного роз’їзду в темний час доби водієві важливо не лише бачити дорогу, а й стабільно утримувати автомобіль у межах своєї смуги. Уночі це складніше, бо зустрічні фари можуть засліплювати, а центральні орієнтири на дорозі сприймаються гірше. Тому потрібно обрати такий орієнтир, який буде найнадійніше видно саме у світлі ваших фар і який допоможе не зміщуватися в бік зустрічного руху.
Найбезпечнішим орієнтиром є лінія, що позначає правий край проїжджої частини. Вона, як правило, краще потрапляє в зону освітлення ближнього світла фар вашого автомобіля, тому її легше контролювати без напруження зору. Коли ви ведете автомобіль, відстежуючи положення відносно правої крайової лінії, ви зменшуєте ризик непомітно “потягнутися” до середини дороги і створити небезпечне зближення із зустрічним транспортом.
Якщо ж орієнтуватися на центральну лінію розмітки або на самі зустрічні автомобілі, виникає дві проблеми. По-перше, зустрічне світло може тимчасово погіршити видимість і спровокувати помилки в траєкторії. По-друге, концентрація на центрі дороги часто призводить до того, що водій мимоволі наближається до осьової, зменшуючи боковий інтервал до зустрічних транспортних засобів, що є особливо небезпечно на високій швидкості.
Навіть якщо ви рухаєтеся не в крайній правій смузі (наприклад, у другій чи третій), принцип зберігається: безпечніше триматися ближче до правої межі саме своєї смуги, витримуючи інтервал до автомобілів, що рухаються поруч у сусідніх смугах. Такий контроль допомагає зберігати прогнозовану траєкторію і зменшує ризик як зустрічного, так і бокового зближення.
Отже, вірна відповідь - "Відносно лінії, що позначає правий край проїжджої частини дороги.", оскільки цей орієнтир найкраще видно у світлі власних фар і він допомагає утримувати автомобіль подалі від осьової лінії та зустрічного потоку, знижуючи ризик засліплення і зіткнення.