61.6. Скільки вогнегасників має знаходитися в тролейбусі та де вони повинні бути закріплені у випадку, якщо місця для їх кріплення не передбачені конструкцією?
Питання без зображення
Це екзаменаційне питання з ПДР України стосується пожежної безпеки маршрутних транспортних засобів і правильної комплектації тролейбуса засобами пожежогасіння. Для пасажирського транспорту ризики вищі через велику кількість людей у салоні та наявність електрообладнання, тому правила дорожнього руху та пов’язані нормативи вимагають не просто «наявності» вогнегасника, а реальної готовності швидко ним скористатися під час надзвичайної ситуації.
За змістом воно перевіряє розділ ПДР про технічний стан і обладнання транспортних засобів (зокрема вимоги пунктів 31.1 і 31.4.7), а також розуміння того, що тролейбус належить до маршрутних ТЗ (термін із пункту 1.10), для яких діють підвищені вимоги безпеки. Важливо пам’ятати: конкретну кількість і розміщення визначають не «на око», а профільні норми оснащення, і якщо заводом не передбачені штатні місця для кріплення, вогнегасники все одно мають бути надійно закріплені в доступних зонах.
Аналіз варіантів відповідей зводиться до логіки доступності та дублювання засобів реагування. Рішення з одним вогнегасником у кабіні водія є недостатнім для тролейбуса: при задимленні, блокуванні проходу або загорянні в салоні один пункт доступу не забезпечує швидкої реакції. Варіант із двома вогнегасниками, але обома в кабіні, також практично слабкий: пасажирська зона залишається без швидкого доступу, а вогонь у салоні може відрізати водія від місця події. Три вогнегасники, включно з «багажним відділенням», не відповідають типовим нормам для тролейбуса і містить ознаку надлишкової або невластивої для цього ТЗ комплектації.
Для теоретичного іспиту важливо запам’ятати ключовий принцип: у тролейбусі має бути два вогнегасники в різних частинах транспортного засобу, щоб і водій, і пасажири мали швидкий доступ у разі займання. На практиці це означає надійне кріплення одного в зоні керування, а другого в пасажирському салоні, щоб засіб пожежогасіння не «шукали» і не втрачали секунди, які можуть бути вирішальними.
Пункт 1.10 (термін «Маршрутний транспортний засіб»)
Маршрутний транспортний засіб — транспортний засіб загального користування (автобус, мікроавтобус, тролейбус, трамвай, таксі), що рухається за встановленим маршрутом та має визначені місця на маршруті для посадки (висадки) пасажирів.
Цей термін уточнює, що тролейбус належить до маршрутних транспортних засобів, для яких застосовуються підвищені вимоги до оснащення та безпеки перевезення пасажирів.
Пункт 31.1
Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.
Цей пункт є базовим для застосування спеціальних нормативних документів щодо оснащення (зокрема, «Норм оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів»), які й встановлюють кількість та місця розміщення вогнегасників у тролейбусі.
Пункт 31.4.7
Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: на транспортному засобі відсутні: медична аптечка, знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар, справний вогнегасник.
Цей пункт прямо перевіряє знання про обов’язкову наявність справного вогнегасника(ів) у транспортному засобі; а конкретна кількість і розміщення для тролейбуса визначаються нормативами, на які відсилає пункт 31.1.
Тобто, правильна відповідь - "Два вогнегасника, один з яких повинен бути закріплений у кабіні водія, а другий – у пасажирському салоні.", з огляду на те, що за визначенням ПДР транспортний засіб має бути укомплектований справним вогнегасником(ами), а конкретні норми оснащення та розміщення встановлюються стандартами, правилами і нормативами, яким ПДР зобов’язують відповідати.
Під час експлуатації тролейбуса питання пожежної безпеки вирішується не «за бажанням», а за встановленими нормами оснащення. Тролейбус перевозить пасажирів, має електрообладнання та велику кількість людей у салоні, тому вогнегасники повинні бути не лише в наявності, а й доступні для швидкого застосування.
Норми оснащення вогнегасниками для колісних транспортних засобів передбачають, що у тролейбусі має бути щонайменше два вогнегасники. Логіка тут проста: один засіб пожежогасіння може бути недоступним у момент загоряння (наприклад, якщо вогонь або дим перекрили підхід), тому потрібні два незалежні «пункти доступу» в різних частинах транспортного засобу.
Якщо конструкцією тролейбуса не передбачені штатні місця для кріплення вогнегасників, їх усе одно потрібно надійно закріпити так, щоб вони не переміщувалися під час руху та не становили небезпеки для пасажирів. При цьому ключова вимога з практичної точки зору — можливість швидко дістати вогнегасник без пошуку й без зайвих перешкод.
Саме тому один вогнегасник розміщують у кабіні водія: водій може миттєво зреагувати на загоряння в зоні керування або електрообладнання. Другий вогнегасник має бути в пасажирському салоні, щоб ним могли скористатися біля осередку займання в салоні або щоб пасажири/кондуктор могли діяти, якщо водій фізично не може швидко дістатися до потрібного місця.
Отже, вірна відповідь - "Два вогнегасника, один з яких повинен бути закріплений у кабіні водія, а другий – у пасажирському салоні.", оскільки норми оснащення вимагають для тролейбуса два вогнегасники та їх розміщення в різних, доступних зонах для швидкого реагування водія і пасажирів.