Пункт 1.10 (термін «Дорожньо-транспортна пригода»)

Дорожньо-транспортна пригода — подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Пункт 2.10 (Обов’язки водія у разі причетності до ДТП — надання допомоги потерпілим)

У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов’язаний: вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати (повідомити) швидку медичну допомогу, а у разі неможливості — доставити потерпілих до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; повідомити в лікувальному закладі своє прізвище та реєстраційний номер транспортного засобу (з пред’явленням документа, що посвідчує особу або посвідчення водія і реєстраційного документа на транспортний засіб) та повернутися на місце дорожньо-транспортної пригоди.

Цим пунктом ПДР перевіряється обов’язок водія (та інших причетних учасників) саме надати домедичну допомогу та організувати якнайшвидше отримання медичної допомоги/доставку до закладу охорони здоров’я; конкретні прийоми домедичної допомоги (стерильна пов’язка при відкритому переломі, іммобілізація із фіксацією суглобів вище й нижче місця перелому, транспортування у зручному положенні) є практичним змістом виконання вимоги «вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги».

Тобто, правильна відповідь - "На рану накласти стерильну пов'язку, провести фіксацію суглобів вище і нижче місця перелому, транспортувати потерпілого в зручному для нього положенні.", з огляду на те, що за визначенням ПДР водій, причетний до ДТП, зобов’язаний вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим і забезпечити їх якнайшвидше отримання медичної допомоги (виклик ШМД або доставка до найближчого лікувального закладу).

У ситуації, коли після ДТП на гомілці є рана і з неї видно уламок кістки, це ознаки відкритого перелому. Така травма небезпечна не лише болем і кровотечею, а й ризиком інфікування рани, тому перші дії мають бути спрямовані на захист рани та запобігання подальшому пошкодженню кінцівки.

Насамперед рану потрібно закрити стерильною пов’язкою. Це робиться для того, щоб ізолювати місце ушкодження від бруду та мікроорганізмів. Важливо розуміти ключове правило: не можна намагатися «вправляти» кістку назад або вирівнювати ногу силою. Такі дії можуть посилити кровотечу, збільшити травму тканин і погіршити стан потерпілого.

Далі необхідно забезпечити нерухомість ноги, тобто зробити транспортну іммобілізацію. Для цього фіксують суглоби вище і нижче місця перелому (для гомілки це колінний і гомілковостопний суглоби). Суть у тому, що сама кістка не повинна рухатися в зоні перелому під час перенесення або перевезення, інакше уламки можуть додатково травмувати м’які тканини та судини. Просто підкласти валик або підняти ногу недостатньо, бо це не створює надійної фіксації.

Після накладання пов’язки та фіксації кінцівки потерпілого слід транспортувати в положенні, яке для нього найбільш зручне і не посилює біль. Під час переміщення головне завдання водія чи очевидця — не «виправити» травму, а максимально обережно доставити людину до медиків без зайвих рухів ушкодженої ноги.

Отже, вірна відповідь - "На рану накласти стерильну пов'язку, провести фіксацію суглобів вище і нижче місця перелому, транспортувати потерпілого в зручному для нього положенні.", оскільки при відкритому переломі першочергово потрібно захистити рану від інфекції та забезпечити нерухомість кінцівки, не намагаючись вправляти уламки кістки.