35.23. Як має діяти водій у разі втрати зчеплення коліс з дорогою через утворення «водяного клина»?
Питання без зображення
Це екзаменаційне питання з ПДР України про безпеку руху на мокрому покритті та явище аквапланування («водяний клин»), коли між шиною і асфальтом утворюється водяна плівка. У такій ситуації різко падає зчеплення, автомобіль гірше реагує на кермо, а будь-які різкі дії можуть призвести до заносу. Для теоретичного іспиту важливо розуміти, що це типова «небезпека для руху», яка потребує негайного зменшення швидкості.
Питання перевіряє знання розділу «Швидкість руху» та загальних вимог керування за правилами дорожнього руху, з прив’язкою до п. 1.10 (визначення небезпеки для руху), п. 12.1 (вибір безпечної швидкості з урахуванням стану покриття) і п. 12.3 (обов’язок негайно вживати заходів для зменшення швидкості). Правильний алгоритм у разі втрати зчеплення через водяний клин полягає у плавному зниженні швидкості без різких маневрів, щоб дати шинам відновити контакт із дорогою та повернути керованість.
Аналіз варіантів відповідей показує логіку ПДР: збільшення швидкості лише підсилює аквапланування і продовжує втрату контролю, тому цей варіант небезпечний. Різке гальмування педаллю також помилкове, бо при частковому або повному «спливанні» коліс гальмівні зусилля стають нерівномірними, і під час раптового відновлення зчеплення авто може «смикнути» та піти в занос. Найбезпечнішим є зменшення швидкості гальмуванням двигуном (плавно прибрати газ, за потреби акуратно перейти на нижчу передачу), що відповідає вимозі знизити швидкість без різких дій і мінімізує ризики під час повернення зчеплення.
Пункт 1.10 (термін «Небезпека для руху»)
Небезпека для руху — зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об’єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу, або зміна стану дорожнього покриття тощо), яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися.
Утворення «водяного клина» (аквапланування) є саме зміною стану дорожнього покриття, що призводить до втрати зчеплення і керованості, тобто до «небезпеки для руху» в розумінні ПДР.
Пункт 12.1
Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Мокре покриття та наявність шару води — елемент дорожньої обстановки, який вимагає вибору такої швидкості, за якої зберігається контроль над автомобілем і не виникає аквапланування.
Пункт 12.3
У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.
«Водяний клин» — це небезпека для руху, тож вимога ПДР — негайно зменшити швидкість. На практиці найбезпечніше зменшення швидкості при втраті зчеплення досягається саме плавним гальмуванням двигуном (відпустити педаль акселератора/перейти на нижчу передачу без різких дій), щоб не спровокувати занос під час відновлення контакту шин з дорогою.
Тобто, правильна відповідь - "Знизити швидкість, застосовуючи гальмування двигуном.", з огляду на те, що за визначенням ПДР «водяний клин» є небезпекою для руху (п. 1.10), а при виникненні небезпеки водій зобов’язаний негайно вжити заходів для зменшення швидкості (п. 12.3) та обирати таку швидкість, щоб постійно контролювати рух ТЗ (п. 12.1).
Під час руху мокрою дорогою шина зазвичай відводить воду через канавки протектора і зберігає пляму контакту з покриттям. Але якщо шар води значний, а швидкість завелика, вода не встигає витіснятися з-під колеса, між гумою та асфальтом утворюється водяна плівка. У цей момент автомобіль ніби «спливає»: зчеплення різко падає, кермо може майже не впливати на напрямок руху, а будь-які різкі дії стають небезпечними.
За вимогами ПДР водій зобов’язаний керувати транспортним засобом із безпечною швидкістю, з урахуванням стану покриття, видимості та інших умов, щоб мати змогу постійно контролювати рух і безпечно зупинити автомобіль у разі потреби. Саме тому при появі ознак аквапланування (реакція на поворот керма ослабла, відчуття «ковзання» по воді) першочергове завдання водія – зменшити швидкість, але зробити це так, щоб не спровокувати занос.
Натискання на педаль гальма в момент «водяного клина» небезпечне тим, що колеса частково або повністю не мають нормального контакту з дорогою. Через це гальмування може бути нерівномірним: одне колесо раптово «знайде» асфальт раніше за інші, виникне різниця зусиль і автомобіль може піти в занос. Так само ризиковано робити різкі повороти кермом: поки зчеплення немає, автомобіль майже не керується, а коли контакт відновиться, різко повернуті колеса можуть «смикнути» автомобіль убік.
Найбезпечніший спосіб знизити швидкість у такій ситуації – плавно прибрати газ і перейти на гальмування двигуном, утримуючи кермо рівно за напрямком руху. Гальмування двигуном зменшує швидкість без різкого блокування коліс, дає автомобілю час «продавити» воду, відновити контакт шин із покриттям і повернути керованість. За потреби допустиме плавне зниження передачі, але без ривків.
Отже, вірна відповідь - "Знизити швидкість, застосовуючи гальмування двигуном.", оскільки під час аквапланування зчеплення майже зникає, і саме плавне зменшення швидкості без різкого гальмування допомагає безпечно відновити контакт коліс з дорогою та контроль над автомобілем.