11.27. Що повинен враховувати водій нерейкового транспортного засобу для визначення кількості смуг за відсутності дорожньої розмітки та дорожніх знаків «Напрямки руху по смугах» і «Напрямки руху по смузі»?
Питання без зображення
Це екзаменаційне питання з ПДР України про безпечну організацію руху на дорозі, коли водієві потрібно самостійно орієнтуватися без підказок розмітки та знаків. Такі ситуації типові взимку, під час ремонту або на малорозмічених ділянках, і саме тут найчастіше виникають небезпечні зближення, “стискання” в ряд і бокові зіткнення. Тому тема напряму пов’язана з безпекою дорожнього руху та правильною оцінкою дорожніх умов.
Перевіряється розділ Правил дорожнього руху про розташування транспортних засобів на проїзній частині, зокрема вимога пункту 11.1 ПДР: коли немає розмітки та знаків 5.16, 5.17.1, 5.17.2, кількість смуг визначають самі водії. Для цього потрібно одночасно враховувати ширину проїзної частини у своєму напрямку, габарити транспортних засобів і безпечні інтервали між ними (це також логічно пов’язано з термінами “смуга руху”, “проїзна частина” та “інтервал” із п. 1.10). Саме такий комплексний підхід і очікується на теоретичному іспиті, бо він відображає реальну практику.
Аналіз варіантів відповідей зводиться до того, що орієнтування лише на ширину проїзної частини є помилковим: одна й та сама ширина може бути достатньою для двох легковиків, але вже недостатньою для легковика і вантажівки. Так само неправильно враховувати тільки габарити, ігноруючи реальну ширину своєї частини дороги та необхідність залишати боковий запас. Правильний підхід у правилах дорожнього руху завжди включає безпечні інтервали: навіть якщо “наче поміщається”, без достатнього бокового проміжку це не можна вважати безпечним рухом у паралельних рядах.
Пункт 11.1
Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16 «Напрямки руху по смугах», 5.17.1 «Напрямки руху по смугах», 5.17.2 «Напрямки руху по смугах», а при їх відсутності — самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.Цей пункт прямо встановлює, що за відсутності розмітки та знаків водій сам визначає кількість смуг, враховуючи ширину проїзної частини, габарити ТЗ та безпечні інтервали.
Пункт 1.10 (термін «Проїзна частина»)
Проїзна частина — елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів.Термін потрібний для розуміння, що оцінюється саме ширина проїзної частини відповідного напрямку руху.
Пункт 1.10 (термін «Смуга руху»)
Смуга руху — поздовжня смуга на проїзній частині завширшки не менше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху в один ряд нерейкових транспортних засобів.Це визначення пояснює, як водій може “поділити” проїзну частину на смуги навіть без розмітки.
Пункт 1.10 (термін «Інтервал»)
Інтервал — відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, а також між ними та іншими об’єктами.Саме з урахуванням інтервалів (які мають бути безпечними) водій визначає, чи можуть транспортні засоби рухатися поруч як у різних смугах.
Тобто, правильна відповідь - "Повинен враховувати ширину проїзної частини відповідного напрямку руху, габарити транспортного засобу, дотримуючись при цьому безпечних інтервалів.", з огляду на те, що за визначенням ПДР кількість смуг без розмітки/знаків визначається самим водієм саме за цими критеріями (п. 11.1), із урахуванням понять проїзної частини, смуги руху та інтервалу (п. 1.10).
У звичайній ситуації кількість смуг на дорозі водій визначає за дорожньою розміткою або за знаками, що показують рух по смугах. Але на практиці трапляються ділянки, де розмітки немає (стерлася, закрита снігом, не нанесена), і відсутні знаки «Напрямки руху по смугах» та «Напрямки руху по смузі». Саме для такого випадку пункт 11.1 ПДР покладає обов’язок визначити кількість смуг на самих водіїв.
Коли водій визначає смуги самостійно, він не може робити це «на око» довільно або орієнтуючись лише на те, як їдуть інші. Потрібно логічно оцінити, скільки транспортних засобів може безпечно розміститись у межах проїзної частини саме у вашому напрямку руху, не створюючи небезпеки та не притискаючи інших учасників.
Перше, що враховується, це ширина проїзної частини відповідного напрямку. Наприклад, якщо у вашому напрямку проїзна частина достатньо широка, щоб два автомобілі могли рухатися паралельно, не виїжджаючи за межі своєї половини дороги та не зближуючись небезпечно, тоді фактично утворюються дві смуги в одному напрямку. Якщо ж ширини вистачає лише на один ряд руху, то це буде одна смуга, навіть якщо хтось намагається «втиснутися» поруч.
Друге, що обов’язково враховується, це габарити транспортних засобів. Різні ТЗ мають різну ширину: легковий автомобіль і автобус або вантажівка займають різний простір. Тому там, де дві легкові машини ще можуть безпечно їхати поряд, легковик і вантажівка можуть уже не поміститися без ризику бокового зіткнення або витіснення на край проїзної частини.
Третє, що водій має забезпечити, це безпечні інтервали. Навіть якщо ширина проїзної частини «наче дозволяє» рух у два ряди, але при цьому між автомобілями не залишається достатнього бокового проміжку, вважати це двома смугами не можна. Безпечний інтервал потрібен для компенсації можливих відхилень траєкторії, нерівностей дороги, поривів вітру та помилок керування.
Отже, вірна відповідь - "Повинен враховувати ширину проїзної частини відповідного напрямку руху, габарити транспортного засобу, дотримуючись при цьому безпечних інтервалів.", оскільки за відсутності розмітки та знаків пункт 11.1 ПДР зобов’язує водія самостійно визначати кількість смуг саме за цими трьома критеріями.